Юрист






                          Розділ п'ятий

            ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ

                          Г л а в а  33

            ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ

     Стаття 401. Набрання вироком законної сили та його
                 виконання

     Вирок місцевого  суду  набирає законної сили після закінчення
строку на подання апеляцій,  а вирок  апеляційного  суду  -  після
закінчення   строку   на   подання   касаційної  скарги,  внесення
касаційного подання,  якщо його не було оскаржено чи на  нього  не
було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи
внесення  касаційного  подання  вирок,  якщо  його  не  скасовано,
набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною
чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

     У тих випадках,  коли оскаржено або внесено подання тільки на
частину вироку або коли засуджено  декількох  підсудних,  а  вирок
оскаржено  чи  внесено  подання  щодо одного з них,  вирок в інших
частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили  не  набирає
до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією ухвали.

     Обвинувальний вирок виконується після набрання  ним  законної
сили.

     До набрання вироком законної сили засуджений,  який перебуває
під вартою,  не може бути переведений в місця позбавлення волі, що
знаходяться в іншій місцевості.

     Виправдувальний вирок  і  вирок,  що  звільняє підсудного від
покарання,  виконуються негайно після  проголошення  вироку.  Якщо
підсудний  перебуває  під вартою,  суд звільняє його з-під варти в
залі судового засідання.
( Стаття 401 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 402. Набрання ухвалою і постановою суду законної сили
                 та їх виконання

     Ухвала і  постанова  суду  першої  інстанції,  якщо  інше  не
передбачено цим Кодексом,  набирають законної сили  і  виконуються
після  закінчення строку на подачу апеляцій,  а ухвала і постанова
апеляційного суду - після закінчення строку на подання  касаційної
скарги,  внесення  касаційного  подання.  Якщо  на ці рішення були
подані апеляції,  касаційні скарги чи внесено касаційне подання і,
якщо  їх  не  було  скасовано,  то  вони набирають законної сили і
виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом,  за
винятками, встановленими цим Кодексом.

     Ухвали і  постанови  апеляційної   і   касаційної   інстанцій
набирають   законної   сили  негайно  після  їх  оголошення,  крім
випадків, передбачених цим Кодексом.

     Ухвала і   постанова  суду,  які  не  підлягають  оскарженню,
набирають сили і виконуються негайно після їх винесення.
( Стаття  402 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 403. Обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду

     Вирок, ухвала і постанова суду,  що набрали законної сили,  є
обов'язковими  для  всіх  державних  і  громадських   підприємств,
установ і організацій, посадових осіб  та  громадян  і  підлягають
виконанню на всій території України.
( Стаття 403 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )

     Стаття 404. Порядок звернення вироку до виконання

     Вирок, що набрав  законної  сили,  звертається  до  виконання
судом,  який  постановив вирок,  не пізніш як через три доби з дня
набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної  чи
касаційної інстанції.

     Суд разом   із    своїм    розпорядженням    про    виконання
обвинувального  вироку надсилає копію вироку тому органу,  на який
покладено обов'язок виконати вирок.

     З метою  забезпечення  виховного впливу вироку,  суд надсилає
його  копію  в   необхідних   випадках   підприємству,   установі,
організації за місцем роботи засудженого.

     У разі звільнення  засудженого  від  відбування  покарання  з
випробуванням  відповідно до статей 75 і 104 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ),  суд надсилає копію вироку  органу  виконання
покарань   за    місцем    проживання    засудженого,    а    щодо
неповнолітнього -   також   службі  у  справах  неповнолітніх  для
здійснення  контролю  за  його  поведінкою,  а   щодо   засуджених
військовослужбовців - командирам військових частин, які відповідно
до  частини  другої  статті  76  Кримінального   кодексу   України
здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених.

     Якщо у  виправданого  або у особи,  щодо якої справа закрита,
були  вилучені  документи,  цінності  та  інші  предмети  чи   був
накладений арешт на майно,  копія вироку, що набрав законної сили,
або  ухвала  апеляційної  чи  касаційної  інстанції  направляються
відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей
та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

     Вирок не  може  бути звернено до виконання або виконуватися в
частині  засудження  за  діяння,  караність  якого  була   усунена
нововиданим кримінальним законом.

     Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної
сили,  покладається  на  суддю або голову відповідного суду,  який
постановив вирок.

     Органи, що    виконують    вирок,   постанову   або   ухвалу,
повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.
( Стаття 404 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 2547-XII ( 2547-12 ) від
07.07.92,   в  редакції   Закону  N  2533-III  (  2533-14  )   від
21.06.2001  - набуває чинності з 29.06.2001, із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     ( Статтю  405  виключено   на   підставі   Закону  N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє
                   від покарання або пом'якшує покарання

     Звільнення  від покарання і пом'якшення покарання у випадках,
передбачених  частинами  2  і  3  статті  74 Кримінального кодексу
України,  провадиться  судом за заявою засудженого або за поданням
прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
     Ухвала суду  про  звільнення  від  покарання  або пом'якшення
покарання грунтується тільки на  обставинах  справи,  встановлених
судом при постановленні вироку,  та їх юридичній оцінці,  яку дано
цим судом.
( Кодекс  доповнено  статтею  405-1 згідно із  Законом  N 2547-XII
( 2547-12 ) від  07.07.92, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування
                 засудженого в лікувальній установі

     Коли особу,  яка позбавлена волі за  вироком  суду,  під  час
відбуття  покарання  поміщено  до лікарні в зв'язку з душевною або
іншою хворобою,  то  час  перебування  засудженого  в  лікувальній
установі зараховується в строк позбавлення волі.

     Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового
                 звільнення від відбування покарання і заміни 
                 невідбутої частини покарання більш м'яким

     Умовно-дострокове   звільнення  від  відбування  покарання  і
заміна   невідбутої  частини  покарання  більш  м'яким  покаранням
відповідно  до  статей  81  і  82  Кримінального  кодексу  України
застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття
покарання   засудженим  за  спільним  поданням  органу,  що  відає
відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах
неповнолітніх.
     Умовно-дострокове   звільнення  від  відбування  покарання  і
заміна  невідбутої  частини покарання більш м'яким покаранням щодо
осіб,  які  відбувають  покарання  в  дисциплінарному  батальйоні,
застосовуються    суддею    військового    суду    гарнізону    за
місцезнаходженням    засудженого    за    поданням    командування
дисциплінарного батальйону.
     Зазначені подання  розглядаються судом в десятиденний строк з
моменту надходження їх до суду без витребування судової  справи  з
участю   прокурора,   представника  органу,  що  відає  виконанням
покарання, і, як правило, засудженого.
     При   розгляді  судом  спільного  подання  органу,  що  відає
відбуванням  покарання,  і  спостережної  комісії служби у справах
неповнолітніх  суд  повідомляє  їх  про час і місце розгляду цього
подання.
     Якщо   суд   відмовить   в   умовно-достроковому   звільненні
засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини
покарання  більш  м'яким  покаранням, розгляд повторного подання в
цьому  питанні  щодо  осіб,  засуджених за тяжкі та особливо тяжкі
злочини,  до  позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може
мати  місце  не  раніше як через рік з дня винесення постанови про
відмову,  а  щодо  засуджених  за  інші  злочини  та неповнолітніх
засуджених — не раніше як через шість місяців.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
     У разі   подання  прокурором  апеляції  виконання  зазначеної
постанови зупиняється.
( Стаття  407  із  змінами,  внесеними згідно з  Указами  ПВР  від
N  117-VIII  (  117-08  )  30.08.71,  N  862-VIII  ( 862-08 )  від
21.07.72, N 1851-IX ( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 )
від  16.04.84,  Законами  N  2464-XII  ( 2464-12 )  від  17.06.92,
N 4018-XII  ( 4018-12 )  від  24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 )
від 12.07.2001 )



     Стаття 407-1. Порядок звільнення від відбування покарання
                   вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком
                   до трьох років

     Звільнення від відбування покарання вагітних жінок  і  жінок,
які  мають  дітей  віком  до трьох років,  відповідно до статті 83
Кримінального  кодексу  України  здійснюється   суддею   районного
(міського)  суду  за  місцем  відбування  покарання  засудженим за
спільним  поданням  органу,  що  відає  відбуванням  покарання,  і
спостережної комісії.
( Кодекс  доповнено статтею 407-1 згідно з  Указом  ПВР  N 1851-IX
(  1851-09  )  від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР  N  6834-X  (  6834-10  )  від 16.04.84,  Законами  N 2464-XII
(  2464-12  ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94, в
редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 408. Звільнення від покарання за хворобою

     За наявності підстав,  передбачених статтею 84  Кримінального
кодексу   України,  суддя  районного  (міського)  суду  за  місцем
відбування  покарання  розглядає  подання  установи,   яка   відає
відбуванням  покарання,  та висновок лікарської комісії і звільняє
засудженого від покарання чи подальшого його відбування.
     При звільненні від дальшого відбування покарання засудженого,
який   захворів   на   хронічну   душевну  хворобу,  суддя  вправі
застосувати  примусові  заходи  медичного  характеру відповідно до
статей 92-95 Кримінального кодексу України.
     Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до
виправних  чи  громадських робіт або штрафу, суддя у всіх випадках
виносить  постанову  про  звільнення  його від дальшого відбування
покарання.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
( Стаття 408 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71,  N  6834-X  ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законами   N  2464-XII  (  2464-12  )  від  17.06.92,  N  4018-XII
(  4018-12 ) від 24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває  чинності  з  29.06.2001,  N  2670-III  (  2670-14  )  від
12.07.2001, N 487-IV ( 487-15 ) від 06.02.2003 )

     Стаття 408-1. Порядок звільнення від покарання з
                   випробуванням після закінчення іспитового
                   строку

     Звільнення засудженого  від  призначеного  йому  покарання  з
підстав,  передбачених  частиною  першою  статті  78 Кримінального
кодексу  України  (  2341-14  ),  здійснюється  суддею   районного
(міського)   суду  за  місцем  проживання  засудженого  за  заявою
засудженого  або  за  поданням  прокурора  чи  органу,  що   відає
відбуванням покарання.
( Кодекс  доповнено статтею 408-1 згідно з  Указом  ПВР  N 1851-IX
( 1851-09 ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно із Законами
N  2464-XII  (  2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від
24.02.94,  в   редакції   Закону   N  2670-III  (  2670-14  )  від
12.07.2001 )

     Стаття 408-2. Порядок скасування звільнення від відбування
                   покарання з випробуванням

     Скасування звільнення засудженого від відбування покарання  з
випробуванням, призначеного вироком суду відповідно до статей 75 і
104 Кримінального кодексу України,  здійснюється суддею  районного
(міського)  суду  за  місцем  проживання  засудженого  за поданням
органу виконання покарання,  а щодо неповнолітнього - за  спільним
поданням  органу,  який  відає  відбуванням покарання та службою у
справах неповнолітніх, за наявності підстав, передбачених частиною
другою статті 78 Кримінального кодексу України.


     ( Частину  другу статті 408-2 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     ( Частину  третю статті 408-2 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     При  розгляді  передбачених  у  цій  статті питань у судовому
засіданні   беруть   участь   представники  органів,  які  відають
відбуванням  покарання і на які згідно з частиною другою статті 76
Кримінального  кодексу  України  покладено  контроль за поведінкою
таких засуджених.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
( Кодекс  доповнено  статтею 408-2 згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законами
N  2464-XII  (  2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від
24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 408-3. Порядок скасування звільнення від відбування
                   покарання вагітних жінок і жінок,  які мають
                   дітей віком до трьох років

     За наявності  підстав,  передбачених  частинами  четвертою  і
п'ятою статті 83 Кримінального кодексу  України,  суддя  районного
(міського)  суду за поданням органу кримінально-виконавчої системи
за місцем проживання засудженої розглядає питання  про  скасування
звільнення  її  від  відбування  покарання  або  заміну його більш
м'яким  покаранням  чи  направлення  засудженої   для   відбування
покарання, призначеного за вироком.

     ( Частину  другу статті 408-3 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Зазначені  подання  надсилаються  до  суду з матеріалами, які
підтверджують  обставини, передбачені частинами четвертою і п'ятою
статті  83 Кримінального кодексу України, і розглядаються суддею в
десятиденний  строк  з  моменту  надходження  їх  до суду з участю
прокурора,  представника органу, що відає виконанням покарання або
здійснює  контроль  за поведінкою засудженої, і, як правило, самої
засудженої.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
( Кодекс  доповнено  статтею 408-3 згідно із  Законом  N 137/94-ВР
(  137/94-ВР  )  від  27.07.94,  із  змінами,  внесеними згідно із
Законами  N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 409. Суд, що вирішує питання, зв'язані з виконанням
                 вироку

     Питання про всякого роду сумніви і протиріччя,  що  виникають
при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону,
що має зворотну силу, відповідно до частин другої і третьої статті
5   Кримінального   кодексу   України,   вирішуються  судом,  який
постановив вирок.
     Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив
вирок,  ці    питання   розв'язує   суддя   районного   (міського)
суду,  а  щодо  осіб,  засуджених  військовими  судами,  —   суддя
військового суду гарнізону за місцем виконання вироку.
     Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від
покарання   або   пом'якшує   покарання,  вироку  щодо  осіб,  які
відбувають   покарання,   вирішується   в  порядку,  передбаченому
частинами другою і третьою статті 5 Кримінального кодексу України,
ухвалою суду за місцем відбування покарання.
     Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в
зв'язку  з  хворобою,  відповідно  до  статті  408  цього Кодексу,
вирішуються  суддею районного (міського) суду за місцем відбування
покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок.


     ( Частину  п'яту  статті  409 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Стаття 409 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N 1851-IX
(  1851-09  )  від  23.03.77,  N  6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законами  N  2464-XII  (  2464-12  )  від   17.06.92,  N  2547-XII
(  2547-12  ) від 07.07.92, N 4018-XII ( 4018-12 )  від  24.02.94,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

 
     ( Статтю  409-1  виключено  на   підставі  Закону  N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )



     Стаття 410. Порядок заміни штрафу покаранням у виді
                 громадських робіт, виправних робіт штрафом,
                 обмеження чи позбавлення волі службовим
                 обмеженням, позбавлення волі триманням у
                 дисциплінарному батальйоні


     ( Частину  першу  статті  410 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     Питання про  заміну  штрафу  покаранням  у  виді  громадських
робіт відповідно до  частини  четвертої  статті  53  Кримінального
кодексу  України,  виправних  робіт  штрафом відповідно до частини
третьої статті 57 Кримінального кодексу України,  позбавлення волі
триманням  у  дисциплінарному  батальйоні  відповідно  до  частини
першої статті  62  Кримінального  кодексу  України,  обмеження  чи
позбавлення  волі  службовим  обмеженням  для  військовослужбовців
відповідно до  частини  першої  статті  58  Кримінального  кодексу
України  вирішується  суддею районного (міського) суду за поданням
органу,  що  відає  відбуванням  покарання,  або  за   клопотанням
колективу.
     Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за
місцем виконання вироку з участю прокурора,  представника  органу,
що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
     Якщо справа розглядається  судом  за  поданням  адміністрації
виправно-трудової  установи,  погодженим  із спостережною комісією
або  службою  у  справах  неповнолітніх, суд повідомляє відповідну
комісію про час і місце розгляду подання.
     Після доповіді в справі  суд  заслухує  пояснення  викликаних
осіб  і  висновок  прокурора,  потім  у  нарадчій кімнаті виносить
постанову.

     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.

     (  Частину  сьому  статті  410  виключено  на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

( Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71, N 1851-IX ( 1851-09 )  від  23.03.77,
N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2464-XII ( 2464-12 )
від  17.06.92,  N  4018-XII ( 4018-12 ) від  24.02.94,  N 2533-III
(  2533-14  )  від  21.06.2001  - набуває чинності  з  29.06.2001,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого
                   в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової
                   служби правопорядку у Збройних Силах України
                   чи в тюрмі і переведення з виправно-трудової
                   установи в слідчий ізолятор на гауптвахту
                   Військової служби правопорядку у Збройних
                   Силах України чи в тюрму

     Питання  про  тимчасове  залишення  в  слідчому  ізоляторі на
гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання
у  виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії, дисциплінарному
батальйоні,  а  також  про  тимчасове  переведення  засудженого  з
виправно-трудової   установи  в  слідчий  ізолятор  на  гауптвахту
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрму
при  необхідності  провадження  слідчих  дій  у справі про злочин,
вчинений  іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з
санкції  прокурора  Автономної Республіки Крим, області, прокурора
міста  Києва,  а  також  прирівняних  до них прокурорів у випадках
залишення  або переведення засудженого на строк до двох місяців, з
санкції  заступника  Генерального  прокурора України — до чотирьох
місяців,  а  з  санкції  Генерального прокурора України — до шести
місяців.
     Якщо  тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі на
гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
чи  в  тюрмі  або  переведення його з виправно-трудової установи в
слідчий  ізолятор  на  гауптвахту Військової служби правопорядку у
Збройних  Силах України чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом
справи  в  суді, ці питання вирішуються судом, в провадженні якого
знаходиться справа.
( Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з  Указом  ПВР  N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 )
від 15.12.92, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )

     Стаття 411. Порядок вирішення питань, зв'язаних з
                 виконанням вироку

     Питання зв'язані з виконанням  вироку,  вирішуються  судом  у
судовому засіданні з участю прокурора.
     В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за
його  клопотанням  і  захисник.  Якщо питання стосується виконання
вироку  в  частині  цивільного  позову,  викликається  також   при
необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач.  Неявка цих
осіб не зупиняє розгляду справи.
     При вирішенні  судом  питання  про  звільнення  від  відбуття
покарання   в   зв'язку   з   хворобою   обов'язкова   присутність
представника   лікарської  комісії,  що  дала  висновок  про  стан
здоров'я засудженого.
     Розгляд справи   починається  доповіддю  судді,   після  чого
заслуховуються пояснення осіб,  що з'явилися в судове засідання, і
думка  прокурора.  Потім  суддя  виходить  до нарадчої кімнати для
винесення постанови.
( Стаття  411  із  змінами,  внесеними  згідно  з Указами ПВР  від
10.09.62,  N 1851-IX ( 1851-09 ) від 23.03.77, Законами N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     Стаття 411-1. Порядок застосування судом примусового
                   лікування до засуджених, які є алкоголіками
                   чи наркоманами, і його припинення

     Питання про застосування примусового лікування до засуджених,
які  є  алкоголіками  чи  наркоманами  і  відбувають  покарання  у
виправно-трудовій установі,  якщо примусове лікування не  було  їм
призначене  вироком  суду  відповідно  до  статті 96 Кримінального
кодексу       України,      вирішується      суддею      районного
(міського) суду за місцем відбування ними  покарання  за  поданням
адміністації  виправно-трудової  установи  на  підставі   висновку
лікарської комісії.
     Питання про припинення примусового лікування від  алкоголізму
чи  наркоманії, призначеного відповідно до статті 96 Кримінального
кодексу   України   (  2341-14  ),  вирішується  суддею  районного
(міського)  суду  за місцем знаходження виправно-трудової установи
або  медичного  закладу,  де засуджений перебуває на лікуванні, за
поданням  адміністрації  цієї  установи  чи  закладу  на  підставі
висновку лікарської комісії.
     Суддя розглядає зазначені  в  цій  статті  питання  з  участю
прокурора,  представника  адміністрації виправно-трудової установи
або медичного закладу,  що  звернулася  з  поданням,  представника
лікарської комісії,  що дала висновок, і, як правило, засудженого.
Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих
питань.
     Після доповіді   судді   заслуховуються    пояснення    осіб,
викликаних в судове засідання, і думка прокурора, після чого суддя
в нарадчій кімнаті виносить постанову.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
( Кодекс  доповнено  статтею 411-1 згідно  Указом  ПВР  N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 1851-IX ( 1851-09 ) від 23.03.77, в редакції Указу ПВР N 2281-IX
( 2281-09 ) від 01.07.77, із змінами, внесеними згідно із Законами
N  2464-XII  (  2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від
24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     ( Статтю  412  виключено  на підставі  Указу  ПВР  N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )


     Стаття 413. Визначення порядку застосування покарання при
                 наявності декількох вироків

     Коли щодо  засудженого є вирок, який не виконано і  про  який
не було відомо суду, що постановив останній за  часом  вирок,  суд
за місцем  виконання   вироку   зобов'язаний   визначити   порядок
застосування покарання за всіма вироками відповідно до  статті  71
Кримінального кодексу України. Це питання вирішується  в  порядку,
передбаченому  статтею  411  цього   Кодексу:   постановою   судді
районного (міського) суду, якщо всі  вироки  постановлені  суддями
одноособово;   ухвалою    районного    (міського),    міжрайонного
(окружного)  суду,  якщо  хоча  б  один  з  вироків   постановлено
районним (міським), міжрайонним  (окружним)  чи  військовим  судом
гарнізону   в  колегіальному  складі;  ухвалою  апеляційного  суду
Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва
і Севастополя, якщо хоча б один з вироків постановлено апеляційним
судом  Автономної  Республіки  Крим, апеляційними судами областей,
міст   Києва   і   Севастополя,  військовими  апеляційними  судами
регіонів, Військово-Морських Сил.
( Стаття 413 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, в редакції Закону N 4018-XII ( 4018-12 )
від  24.02.94,  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
              
     Стаття 414. Порядок розгляду судом клопотання про
                 зняття судимості

     Клопотання   осіб,   які   відбули   покарання,  і  колективу
підприємства,   установи  чи  організації  про  дострокове  зняття
судимості відповідно до статті 91  Кримінального  кодексу  України
розглядаються   суддею   районного   (міського)   суду  за  місцем
постійного проживання осіб, щодо яких порушені клопотання.
     Клопотання  про  зняття  судимості  розглядається  за  участю
особи,  яка  його  порушила,  а  у  разі  звернення  з клопотанням
колективу підприємства, установи, організації - за участю також їх
представника.  Ці клопотання розглядаються суддею без витребування
судової  справи.  Суддя,  якщо  визнає потрібним, може витребувати
необхідні документи.
     В розгляді   цих   клопотань  бере   участь  прокурор. Неявка
прокурора  в  судове  засідання  не  зупиняє  розгляду  клопотання
суддею.
     Після  розгляду клопотань суддя виносить мотивовану постанову
в  нарадчій  кімнаті.  Постанова  судді  оголошується  в  судовому
засіданні,  і копія її видається особі, щодо якої вирішено питання
про погашення або про дострокове зняття судимості.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом  семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
     Якщо   суддя   відмовить  у  достроковому  знятті  судимості,
повторне  клопотання  може  бути порушено не раніше як через рік з
дня відмовлення.
( Стаття 414 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92,  N  4018-XII  (  4018-12  )  від  24.02.94,  N  2533-III
( 2533-14 )  від  21.06.2001  -  набуває  чинності  з  29.06.2001,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 414-1. Порядок розгляду клопотань про включення часу
                   відбування виправних робіт до загального
                   трудового стажу

     Питання про  включення  до  загального  трудового  стажу часу
відбування    виправних    робіт    у    випадках,    передбачених
Виправно-трудовим кодексом України ( 3325-07 ), вирішується суддею
районного (міського) суду за місцем проживання особи,  яка відбула
покарання.
     Зазначене питання   розглядається   суддею  щодо  особи,  яка
відбула покарання,  за її клопотанням.  До клопотання повинні бути
додані   копія   вироку,   довідка   про  відбування  покарання  і
характеристика власника підприємства,  установи чи організації або
уповноваженого  ним  органу  про роботу і поведінку особи в період
відбування нею покарання.
     Про  час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор,
а  також  орган, що відає виконанням покарання, і особа, щодо якої
вирішується питання.
     В судовому засіданні головуючий  оголошує  клопотання,  потім
вислухуються    пояснення    особи,   яка   порушила   клопотання,
досліджуються докази і заслухується думка прокурора, якщо він бере
участь  у  розгляді  справи,  після чого суддя виносить у нарадчій
кімнаті мотивовану постанову.
     На   постанову  суду  з  питань,  визначених  у  цій  статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор,  засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
     Копія постанови  після набрання нею чинності видається особі,
яка порушила клопотання.
( Кодекс доповнено статтею 414-1 згідно з  Указом  ПВР  N 117-VIII
(  117-08  )  від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указами
ПВР N 1898-VIII ( 1898-08 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від
16.04.84, Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII
(  4018-12  ) від 24.02.94, N 2533-III ( 2533-14) від 21.06.2001 -
набуває  чинності  з  29.06.2001,  N  2670-III  (  2670-14  )  від
12.07.2001 )

     Стаття 415. Нагляд за законністю виконання вироків та
                 інших судових рішень
   
     Нагляд  за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах,  а  також  при  застосуванні  інших  заходів
примусового  характеру,  пов'язаних з обмеженням особистої свободи
людини здійснюється прокурором.
     Розпорядження прокурора,  що  стосуються  виконання  вироків,
ухвал і постанов суду,  обов'язкові для всіх органів  і  посадових
осіб, які їх виконують.
( Стаття  415  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

               





Загальні положення
Порушення кримінальної спарви, дізнання і досудове слідство
Провадження справ у суді першої інстанції
Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду
Застосування примусових заходів медичного характеру
Протокольна форма досудової підготовки матеріалів
Провадження у справах про злочини неповнолітніх

Hosted by uCoz