Юрист




             Кримінально-процесуальний кодекс України

                
                          Розділ третій

            ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

                          Г л а в а  23

                 ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ
(  Назва  глави  23  в  редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 

     Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при
                 попередньому розгляді справи

     У справі,  що  надійшла  від  прокурора,  суддя з'ясовує щодо
кожного з обвинувачених такі питання:

     1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

     2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

     3) чи складено обвинувальний  висновок  відповідно  до  вимог
цього Кодексу;

     4) чи   немає  підстав  для  зміни,  скасування  або  обрання
запобіжного заходу;

     5) чи не було допущено під час порушення справи,  провадження
дізнання  або  досудового  слідства  таких  порушень  вимог  цього
Кодексу,  без  усунення  яких  справа  не  може бути призначена до
судового розгляду.

     За клопотанням прокурора,  обвинуваченого,  його захисника чи
законного представника,  потерпілого чи  його  представника  суддя
з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до
кримінальної відповідальності інших осіб.

     За клопотанням прокурора,  потерпілого чи  його  представника
суддя  з'ясовує  також  питання  про  те,  чи  немає  підстав  для
кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального  кодексу,
яка передбачає  відповідальність  за  більш  тяжкий злочин  чи для
пред'явлення  йому   обвинувачення,   яке   до   цього   не   було
пред'явлено.
( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР N 986-VIII
(  986-08  )  від  30.08.72,  Законами  N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, в редакції Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )


     ( Статтю  238  виключено   на   підставі  Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     ( Статтю  239  виключено   на   підставі  Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи

     Попередній розгляд  справи  здійснюється суддею одноособово з
обов'язковою участю  прокурора.  Про  день  попереднього  розгляду
справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка
не перешкоджає розгляду справи.

     Попередній розгляд справи починається  з  доповіді  прокурора
щодо  можливості  призначення справи до судового розгляду.  Якщо в
судове засідання з'явились інші учасники судового  розгляду,  вони
висловлюють свої думки щодо питань,  зазначених у статті 237 цього
Кодексу,  та заявлених ними  клопотань.  Прокурор  висловлює  свою
думку   щодо   клопотань,  заявлених  іншими  учасниками  судового
розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.

     При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться
протокол.
( Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР N 117-VIII
(  117-08 ) від 30.08.71, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 241. Строки попереднього розгляду справи

     Справа повинна бути призначена до  попереднього  розгляду  не
пізніше  десяти  діб,  а  у  разі  складності  справи - не пізніше
тридцяти діб з дня надходження її до суду.
(  Стаття  241  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 


     ( Статтю  242  виключено   на   підставі  Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     ( Статтю  243  виключено  на  підставі   Закону   N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього
                 розгляду справи

     За  результатами  попереднього  розгляду  справи  суддя своєю
постановою приймає одне з таких рішень:

     1) про призначення справи до судового розгляду;

     2) про зупинення провадження в справі;

     3) про повернення справи прокуророві;

     4) про направлення справи за підсудністю;

     5) про закриття справи;

     6) про повернення справи на додаткове розслідування.
( Стаття  244 із змінами, внесеними згідно із  Законом N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду

     За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому
засіданні суддя,  не вирішуючи наперед  питання  про  винуватість,
виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

     У постанові   повинні   бути   зазначені:  місце  і  дата  її
винесення,  посада і прізвище судді,  прізвище, ім'я і по батькові
обвинуваченого,  підстави  призначення справи до розгляду,  стаття
Кримінального  кодексу,  за  якою  пред'явлено  обвинувачення,  та
рішення  з  інших  питань,  пов'язаних  з  підготовкою  справи  до
розгляду.

     Постанова судді оскарженню не підлягає,  на неї не може  бути
внесено подання прокурором.
( Стаття  245 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування

     При попередньому  розгляді  справи суддя з власної ініціативи
чи за клопотанням прокурора,  обвинуваченого,  його  захисника  чи
законного представника,  потерпілого, позивача, відповідача або їх
представників  своєю  постановою  повертає  справу  на   додаткове
розслідування   у   випадках,   коли  під  час  порушення  справи,
провадження  дізнання  або  досудового слідства були допущені такі
порушення  вимог  цього  Кодексу, без усунення яких справа не може
бути призначена до судового розгляду.

     За клопотанням прокурора,  обвинуваченого,  його захисника чи
законного  представника суддя вправі повернути справу на додаткове
розслідування для  притягнення  до  кримінальної  відповідальності
інших  осіб,  якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий.  За
клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може
повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності
підстав   для   кваліфікації   дій   обвинуваченого   за   статтею
Кримінального  кодексу,  яка  передбачає відповідальність за більш
тяжкий злочин,  чи для пред'явлення  йому  обвинувачення,  яке  до
цього не було пред'явлено.

     У постанові  суддя  зазначає  підстави  повернення  справи на
додаткове розслідування і може вказати,  які  слідчі  дії  повинні
бути  проведені  при додатковому розслідуванні.  В постанові також
повинно  бути  вирішено  питання   про   запобіжний   захід   щодо
обвинуваченого.

     Копія постанови   протягом   трьох  діб  після  її  винесення
надсилається сторонам.

     На постанову протягом семи діб з  дня  її  винесення  сторони
можуть  подати  апеляції  до  апеляційного  суду,  а  якщо  справа
розглядається по першій інстанції апеляційним  судом  -  касаційні
подання чи скарги до касаційного суду.
(  Стаття  246  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     ( Статтю  247  виключено  на   підставі   Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 248. Закриття справи

     При  наявності  обставин,  передбачених  статтею  6, частиною
першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу,
суддя  своєю  мотивованою  постановою  закриває  справу,  скасовує
запобіжні   заходи,   заходи   забезпечення  цивільного  позову  і
конфіскації  майна,  а  також  вирішує  питання про речові докази,
зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

     Копія постанови  протягом  трьох  діб  після   її   винесення
надсилається сторонам.

     На постанову протягом семи діб з  дня  її  винесення  сторони
можуть  подати  апеляції  до  апеляційного  суду,  а  якщо  справа
розглядається по першій інстанції апеляційним  судом  -  касаційні
подання чи скарги до касаційного суду.
( Стаття 248 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N  1851-IX
( 1851-09 ) від 23.03.77, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від  21.06.2001  -  набуває  чинності  з  29.06.2001;  із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом   N  2670-III  (  2670-14  ) від
12.07.2001 )
 
     Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за підсудністю

     Коли при  попередньому   розгляді   справи   з'ясується,   що
обвинувачений   зник   і  місцеперебування  його  невідоме,  суддя
виносить постанову про зупинення провадження в справі  до  розшуку
обвинуваченого.

     У разі  захворювання  обвинуваченого,  що виключає можливість
його участі в судовому розгляді  справи,  суддя  своєю  постановою
зупиняє провадження в справі до його видужання.

     Встановивши, що  справа  не  підсудна суду,  на розгляд якого
вона надійшла,  суддя виносить постанову про направлення справи за
підсудністю.

     Постанова про   зупинення   справи   чи   направлення  її  за
підсудністю оскарженню не підлягає,  на неї не може  бути  внесено
подання прокурором.
(  Стаття  249  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 

     Стаття 249-1. Повернення справи прокурору

     Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо
прокурором були  суттєво  порушені  вимоги  статей  228-232  цього
Кодексу, для усунення виявлених порушень.

     Постанова про   повернення  справи  прокурору  оскарженню  не
підлягає, на неї може бути внесення подання прокурором.
(  Кодекс  доповнено  статтею  249-1  згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     ( Статтю  250  виключено  на   підставі   Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 251. Особливості попереднього розгляду в справах, які
                 порушуються за скаргою потерпілого

     Скарга потерпілого  повинна  відповідати  вимогам,  які   цим
Кодексом  встановлені  щодо  обвинувального висновку (статті 223 і
224 цього Кодексу).

     Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням  порушити
справу, приймає одне із таких рішень:

     1) залишає  скаргу  без  розгляду,  якщо  вона  не відповідає
вимогам,  зазначеним у частині першій цієї статті,  та повертає її
особі, яка подала скаргу;

     2) за   наявності  до  того  підстав  відмовляє  в  порушенні
кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;

     3) за наявності достатніх даних,  які  вказують  на  вчинення
злочину,  передбаченого  частиною  першою статті 27 цього Кодексу,
порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.

     Підсудному не пізніше як за три доби до дня  слухання  справи
повинна  бути  вручена  копія скарги потерпілого,  копія постанови
судді про порушення кримінальної справи  та  повістка  про  виклик
його в судове засідання.

     Зустрічні обвинувачення  в  справах про злочини,  зазначені в
частині першій статті 27 цього Кодексу,  можуть бути  об'єднані  в
одну справу.

     На постанову  про  відмову  в  порушенні  кримінальної справи
протягом семи діб з дня її винесення  особа,  яка  подала  скаргу,
вправі подати апеляцію до апеляційного суду.
(  Стаття  251  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 


     ( Статтю  252  виключено  на  підставі   Закону   N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню суддею в
                 зв'язку з підготовкою справи до судового
                 розгляду

     Прийнявши рішення   про   призначення   справи   до  судового
розгляду, суддя вирішує такі питання:

     1) про призначення захисника у випадках,  коли його участь  у
справі є обов'язковою;

     2) про зміну,  скасування або обрання запобіжного заходу;

     3) про  визнання особи законним представником обвинуваченого,
потерпілою,  відповідачем,  представником  потерпілого,  позивача,
відповідача,  якщо  рішення  про  це  не  було  прийняте  під  час
розслідування справи;

     4) про визнання потерпілого цивільним позивачем,  якщо  позов
не був заявлений під час розслідування справи;

     5) про   список   осіб,   які  підлягають  виклику  в  судове
засідання, та витребування додаткових доказів;

     7) про заходи щодо забезпечення цивільного позову;

     8) про виклик у  необхідних  випадках  перекладача;

     10) про розгляд справи у  відкритому  чи  закритому  судовому
засіданні;

     11) про день і місце судового розгляду справи;

     12) всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.

     За наявності  підстав вважати,  що в стадії судового розгляду
відповідно до статті 299 цього Кодексу будуть досліджуватися  лише
деякі  докази  або  вони  не будуть досліджуватися взагалі,  суддя
вправі викликати в судове засідання лише тих осіб  чи  витребувати
лише ті докази,  про допит чи дослідження яких надійшли клопотання
від учасників судового розгляду.

     Суддя не  вправі  відмовити  учасникам  судового  розгляду  у
дослідженні  в  стадії  судового  розгляду  доказів,  якщо  вони є
належними і допустимими.
( Стаття 253 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  3780-XII
( 3780-12 ) від 23.12.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, в
редакції  Закону  N  2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 254. Вручення підсудному копії обвинувального
                 висновку і повідомлення про день розгляду
                 справи в суді

     Копія обвинувального висновку і повістка про виклик  до  суду
вручаються  підсудному  під  розписку не пізніше як за три доби до
дня  розгляду  справи  в суді. У копіях обвинувального висновку та
додатках  до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення
безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси
не зазначаються.

     ( Частину  другу  статті  254  виключено  на  підставі Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )

     Якщо зазначені в цій статті документи складено мовою, якою не
володіє підсудний,  вони вручаються  підсудному  перекладеними  на
його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
     Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді
в той же строк.
     Свідки, експерти, перекладачі викликаються до суду повісткою.
Особи,  щодо  яких були застосовані заходи безпеки, викликаються в
судове засідання виключно через орган, який здійснює ці заходи.
     Якщо підсудний   неповнолітній,   то   копія   обвинувального
висновку вручається йому і його законному представникові.
( Стаття 254 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000,  N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з
                 матеріалами справи

     Після  призначення  справи до судового розгляду суддя повинен
забезпечити    прокуророві,    підсудному,    його    захисникові,
потерпілому,  цивільному  позивачеві і їх представникам, коли вони
про  це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами
справи, а цивільному  відповідачеві  і  його  представникові  —  з
матеріалами, що  стосуються  цивільного  позову.  Зазначені  особи
мають право робити з матеріалів необхідні виписки.
     Матеріали  про  застосування  заходів безпеки щодо осіб,  які
беруть участь у кримінальному  судочинстві,  для  ознайомлення  не
пред'являються.
(  Стаття  255 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV
(   1381-14   )  від  13.01.2000,  N  2533-III  (  2533-14  )  від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в суді

     Справа повинна  бути призначена до розгляду в суді не пізніше
десяти діб,  а у випадках складності справи — не пізніше  двадцяти
діб з дня попереднього її розгляду.
(  Стаття  256  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

                          Г л а в а  24

               ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

     Стаття 257. Безпосередність, усність судового розгляду

     Суд першої   інстанції   при    розгляді    справи    повинен
безпосередньо  дослідити  докази  в  справі:  допитати  підсудних,
потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові
докази, оголосити протоколи та інші документи.
     Судове засідання по кожній справі  відбувається  безперервно,
крім  часу,  призначеного  для відпочинку.
( Стаття 257 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  3129-XII
( 3129-12 ) від 22.04.93 )

     Стаття 258. Незмінність складу суду при розгляді справи

     Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі
суддів.   Коли   хто-небудь   із   суддів  позбавлений  можливості
продовжувати брати участь у засіданні,  він повинен бути замінений
іншим  суддею,  і  розгляд  справи  розпочинається  з початку,  за
винятком випадків, передбачених статтею 259 цього Кодексу.
     Якщо із   складу  суду  вибуває  головуючий,  розгляд  справи
відкладається.

     Стаття 259. Запасний народний засідатель

     У справі, для розгляду якої необхідний значний час, може бути
викликаний  запасний  народний   засідатель.   Запасний   народний
засідатель перебуває в залі судового засідання з початку  розгляду
справи і в  разі  вибуття  народного  засідателя  із  складу  суду
заміняє його.
     Коли запасний засідатель при  цьому  не  вимагає  відновлення
судових дій з початку, розгляд справи продовжується.

     Стаття 260. Головуючий в судовому засіданні

     Головуючий в  судовому  засіданні  керує  судовим засіданням,
спрямовуючи  судове  слідство на забезпечення здійснення сторонами
своїх  прав,  усуває  з судового слідства все те, що не стосується
розглядуваної   справи,   і  забезпечує  належний  високий  рівень
судового процесу.
     Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти
дій  головуючого,  які  обмежують  або  порушують  їх  права,   це
заперечення заноситься до протоколу.
(  Стаття  260  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 261. Рівність прав сторін у судовому розгляді

     Сторона обвинувачення   (прокурор,   а   також    потерпілий,
цивільний   позивач   та   їх   представники)  і  сторона  захисту
(підсудний,  захисник і законний представник, цивільний відповідач
і  його  представник)  користуються  рівними  правами на заявлення
відводів і клопотань,  подання доказів, участь в їх дослідженні та
доведенні їх переконливості,  виступ у судових дебатах, оскарження
процесуальних рішень суду.
(  Стаття  261  в  редакції  Закону  N  2533-III  ( 2533-14 )  від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 262. Участь підсудного в судовому розгляді

     Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається
з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.
     Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у
виняткових випадках:
     1) коли підсудний перебуває за межами  України  і  ухиляється
від явки до суду;
     2) коли справу про злочин,  за який не може  бути  призначено
покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути
у його відсутності.  Проте суд має право і в  цьому  разі  визнати
явку підсудного обов'язковою.
( Стаття  262 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

     Стаття 263. Права підсудного під час судового розгляду

     В судовому засіданні підсудний має право:
     1) заявляти відводи;
     1-1) на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених
законом;
     2) мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;
     3) заявляти   клопотання   і   висловлювати  свою  думку  про
клопотання інших учасників судового розгляду;
     4)  подавати  докази,  просити  суд  про приєднання до справи
документів,  про  виклик  свідків,  про  призначення  експертизи і
витребування інших доказів;
     5) давати  показання  по суті справи в кожний момент судового
слідства  або  відмовитися  давати  показання  і  відповідати   на
запитання;
     6) просити суд про оголошення доказів, що є в справі;
     7) задавати  питання  іншим підсудним,  свідкам,  експертові,
спеціалістові,  потерпілому,  цивільному позивачеві  і  цивільному
відповідачеві;
     8) брати участь в  огляді  речових  доказів,  місця  вчинення
злочину і документів;
     9) брати участь у судових дебатах;
     10) звертатися до суду з останнім словом.
( Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93,  N  305/94-ВР  (  305/94-ВР  )  від 20.12.94, N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні

     Участь прокурора в судовому засіданні  є  обов'язковою,  крім
випадків:

     1)   коли   розглядаються  справи  про  злочини,  передбачені
частиною першою статті 27 цього Кодексу;

     2)   коли   він   відмовився   від   підтримання   державного
обвинувачення.

     Прокурор, керуючись   вимогами   закону  і  своїм  внутрішнім
переконанням,  підтримує перед судом державне обвинувачення, подає
докази,  бере  участь у дослідженні доказів,  заявляє клопотання і
висловлює свою  думку  щодо  клопотань  інших  учасників  судового
розгляду,   викладає   свої   міркування  з  приводу  застосування
кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

     Коли в  результаті  судового  розгляду  прокурор  прийде   до
переконання,   що   дані   судового   слідства   не  підтверджують
пред'явленого підсудному обвинувачення,  він  повинен  відмовитися
від  обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови.  В
цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та  його  представнику  їх
право   вимагати   продовження   розгляду  справи  і  підтримувати
обвинувачення.

     Прокурор пред'являє  або  підтримує  пред'явлений   цивільний
позов,  якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб
або державних інтересів.
( Стаття 264 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92,  в   редакції   Закону  N  2533-III  (  2533-14  )   від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )



     ( Статтю  265  виключено  на   підставі   Закону  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


     Стаття 266. Участь захисника в судовому розгляді

     Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті
його  законних  інтересів.  Захисник  має  право  на  побачення  з
підсудним,  бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом
клопотання  про витребування і приєднання до справи нових доказів,
що виправдують підсудного або пом'якшують  його  відповідальність,
заявляє  інші клопотання,  викладає суду свою думку про клопотання
інших учасників судового розгляду.
     Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою
думку про значення перевірених доказів  у  справі,  про  наявність
обставин,   які   виправдовують  підсудного  чи  пом'якшують  його
відповідальність,  а також свої міркування з приводу  застосування
кримінального закону та міри покарання.
( Стаття  266 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 3780-XII
( 3780-12 ) від 23.12.93 )

     Стаття 267. Участь потерпілого в судовому розгляді

     Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати
показання;  заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку
про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення
з приводу досліджуваних судом обставин  справи;  подавати  докази,
задавати питання свідкам,  експертові,  спеціалістові і підсудним;
брати участь в огляді місця  вчинення  злочину,  речових  доказів,
документів,  а  в  справах,  зазначених у частині першій статті 27
цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати
участь у судових дебатах.

     У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий  вправі
вимагати   продовження   розгляду  справи.  У  цьому  випадку  він
підтримує обвинувачення.
( Стаття 267 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 268. Участь цивільного позивача і цивільного
                 відповідача в судовому розгляді

     Цивільний позивач  і  цивільний відповідач та їх представники
мають право:  бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти
відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших
учасників судового розгляду,  давати  пояснення,  брати  участь  у
дослідженні  доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення
злочину і його цивільно-правових наслідків.


     ( Статтю  269  виключено  на  підставі  Указу  ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )


     Стаття 270. Участь перекладача в судовому розгляді

     У випадках,  передбачених статтею 19 цього Кодексу,  в судове
засідання запрошується перекладач.
     При допиті німого або глухого запрошується особа, яка розуміє
їх знаки.  Щодо цієї особи діють правила, встановлені цим Кодексом
для перекладача.

     Стаття 270-1. Участь спеціаліста в судовому розгляді

     У необхідних випадках в судове засідання може бути викликаний
спеціаліст,  який  бере  участь  у  судовому  слідстві стосовно до
правил, встановлених статтею 128-1 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 270-1 згідно з  Указом  ПВР  N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )

     Стаття 271. Розпорядок  судового засідання

     Підтримання порядку під час судового  засідання  покладається
на головуючого.
     Всі учасники судового розгляду,  а також всі присутні в  залі
судового  засідання  повинні беззаперечно виконувати розпорядження
головуючого про додержання порядку в судовому засіданні.
     Всі учасники  судового  розгляду  звертаються до суду,  дають
свої показання  і  роблять  заяви  стоячи.  Відступати  від  цього
правила можна лише з дозволу головуючого.
     Особи молодші  за  шістнадцять  років,   коли   вони   не   є
підсудними,  потерпілими або свідками в справі, не допускаються до
залу суду.

     Стаття 272. Заходи, які застосовуються до порушників
                 порядку судового засідання

     Якщо підсудний  порушить порядок засідання або не підкориться
розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те,
що  в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу
засідання.  При повторному порушенні  порядку  судового  засідання
підсудного   за  ухвалою суду  можна  видалити  з  залу  засідання
тимчасово або на  весь  час  судового  розгляду  справи.  У  цьому
випадку  вирок   після   його   винесення   негайно   оголошується
підсудному.
     В разі  невиконання  розпорядження  головуючого   прокурором,
громадським  обвинувачем,  захисником  чи  громадським  захисником
головуючий  робить  їм  попередження.  При  дальшому  непідкоренні
будь-якої  із  зазначених  осіб розпорядженням головуючого розгляд
справи за ухвалою суду може бути відкладено,  якщо  неможливо  без
шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє
про це відповідно  вищестоящого  прокурора,  Міністерство  юстиції
України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
     За непідкорення   розпорядженню   головуючого  або  порушення
порядку під час судового засідання свідок,  потерпілий,  цивільний
позивач,   цивільний   відповідач   та   інші   громадяни   несуть
відповідальність за частиною 1 статті 185-3  Кодексу  України  про
адміністративні правопорушення.
( Стаття 272 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  N 9166-XI ( 9166-11 ) від 04.05.90,
Законом N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93 )

     Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засіданні

     В усіх  питаннях,  які  вирішуються  судом  під  час судового
розгляду,  суд виносить ухвали.  Ухвали про направлення справи для
провадження   додаткового  розслідування,  при  вирішенні  питань,
зазначених  у  статтях  276, 278 і 279 цього Кодексу, про закриття
справи,  про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, про
застосування  заходів  безпеки,  про  відводи  і  про  призначення
експертизи,  а  також  окремі  ухвали  виносяться судом у нарадчій
кімнаті   і   викладаються  у  вигляді  окремого  документа,  який
підписується всім складом суду.
     Всі інші  ухвали  можуть  за  розсудом  суду виноситися або у
зазначеному вище порядку,  або після  наради  суддів  на  місці  з
занесенням ухвали до протоколу судового засідання.
     Ухвали, винесені судом під час судового розгляду,  підлягають
оголошенню,  крім  ухвал,  що  виносяться в порядку, передбаченому
частиною  третьою  статті 52-1 і частиною першою статті 52-3 цього
Кодексу.
     При одноособовому розгляді справи в зазначених у  цій  статті
випадках суддя виносить постанови.
( Стаття 273 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92,  N  1381-XIV  (  1381-14  ) від 13.01.2000,  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного
                 заходу в суді

     Під час розгляду справи суд,  при наявності до того  підстав,
може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний  захід
щодо підсудного.
     При обранні  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
суд  повинен  керуватися  відповідними  статтями  глави  13  цього
Кодексу.

     Стаття 275. Межі судового розгляду

     Розгляд   справи  провадиться  тільки  відносно  підсудних  і
тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
     В разі   необхідності   доповнити   чи   змінити  пред'явлене
обвинувачення  або   порушити   кримінальну   справу   по   новому
обвинуваченню   чи   щодо  нових  осіб  суд  додержується  правил,
установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.
(  Стаття  275  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 276. Вирішення питання про нове обвинувачення

     Коли дані судового слідства вказують,  що підсудний вчинив ще
й інший злочин,  по якому обвинувачення не було йому  пред'явлено,
суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не
зупиняючи розгляду справи,  виносить ухвалу,  а суддя - постанову,
якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.

     У тих випадках,  коли нове  обвинувачення  тісно  зв'язане  з
початковим   і   окремий   розгляд   їх   неможливий,  вся  справа
повертається для додаткового розслідування.

     Після додаткового розслідування справа направляється до  суду
в загальному порядку.

     На ухвалу,  постанову протягом семи діб з  дня  її  винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним  судом  -  касаційні
подання чи скаргу до касаційного суду.
( Стаття 276 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII
(  2464-12  ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, в
редакції  Закону  N  2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді

     Під час судового розгляду  до  закінчення  судового  слідства
прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

     Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені
правила  про  підсудність  чи обов'язковість проведення досудового
слідства.  У  цьому  випадку за наявності до того підстав прокурор
заявляє    клопотання   про   повернення   справи   на   додаткове
розслідування.

     Прийшовши до переконання,  що пред'явлене особі обвинувачення
потрібно змінити,  прокурор виносить постанову,  в  якій  формулює
нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор
оголошує постанову і вручає її копії підсудному,  його захиснику і
законному представнику,  потерпілому,  позивачу,  відповідачу і їх
представникам. Постанова долучається до справи.

     Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування
кримінального  закону,  який  передбачає  відповідальність за менш
тяжкий злочин,  чи про  зменшення  обсягу  обвинувачення,  то  суд
роз'яснює  потерпілому  та його представнику їх право підтримувати
обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

     Якщо потерпілий та його представник відмовились  підтримувати
обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі,  а також у всіх інших
випадках,  суд роз'яснює підсудному,  що  той  буде  захищатись  в
судовому засіданні від нового обвинувачення,  після чого відкладає
розгляд справи не менше ніж на три доби  для  надання  підсудному,
його  захиснику  і законному представнику можливості підготуватись
до захисту проти нового обвинувачення.  За клопотанням  підсудного
цей  строк  може  бути  скорочений.  Після закінчення цього строку
розгляд справи продовжується.
(  Стаття  277  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 278. Вирішення питання про притягнення до кримінальної
                 відповідальності іншої особи

     Суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила
будь-яка з осіб,  не притягнутих до кримінальної відповідальності,
за  клопотанням  прокурора,  потерпілого  або  його   представника
виносить  мотивовану  ухвалу,  а  суддя  -  постанову,  якими  про
вчинення цього злочину  повідомляє  прокурора  або  направляє  все
провадження   в  справі  для  проведення  досудового  слідства  чи
дізнання.
( Стаття 278 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 279. Вирішення питання про притягнення до
                 відповідальності за завідомо неправдиві
                 показання, неправильний переклад і неправдивий
                 висновок

     Одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою,  а суддя
постановою  вправі  поставити   перед   прокурором   питання   про
притягнення до відповідальності свідка,  потерпілого, експерта або
перекладача  за  завідомо  неправдиві   показання,   висновок   чи
неправильний переклад.
(  Стаття  279  в  редакції  Закону  N  2533-III  (  2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 280. Відкладення і зупинення розгляду справи

     Коли справа   не  може  бути  розглянута  в  даному  судовому
засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або  в
зв'язку  з  необхідністю  витребувати  нові докази,  суд відкладає
розгляд справи і вживає необхідних заходів для виклику осіб, що не
з'явилися в судове засідання, або для витребування нових доказів.
     Коли підсудний ухилився від суду або  коли  він  захворів  на
психічну  або  іншу  тяжку  тривалу хворобу,  яка виключає розгляд
справи,  суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до
його  розшуку  або видужання і продовжує розгляд справи щодо інших
підсудних,  якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох
осіб.  Розшук  підсудного,  який  ухилився від суду,  оголошується
ухвалою суду чи постановою судді.
     Коли необхідно відкласти розгляд справи,  суд зобов'язаний до
закриття судового засідання  вислухати  всі  клопотання  учасників
судового розгляду і розв'язати їх.
( Стаття  280 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

     Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслідування

     Повернення справи   на   додаткове  розслідування  з  мотивів
неповноти  або  неправильності досудового слідства може мати місце
лише  тоді,  коли  ця  неповнота  або  неправильність не може бути
усунута в судовому засіданні.

     Якщо виникне  питання  про  повернення  справи  на  додаткове
розслідування,  суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників
судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя
- постановою в нарадчій кімнаті.

     Після додаткового  розслідування справа направляється до суду
в загальному порядку.

     На ухвалу,  постанову протягом семи діб з  дня  її  винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається  по  першій  інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скарги до касаційного суду.
( Стаття 281 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII
(  2464-12  ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 )  від  15.12.92,
N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93,  в редакції Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 282. Закриття справи

     Якщо під  час  судового  розгляду  справи  будуть установлені
підставі для закриття справи,  передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9,
10,  11  статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу,
суд,  вислухавши  думку  учасників  судового  розгляду  і висновок
прокурора,  своєю  мотивованою  ухвалою,  а  суддя  -  постановою,
закриває справу.

     Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор
відмовився підтримувати державне обвинувачення,  а  потерпілий  не
бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статті 267
цього Кодексу.

     Суд своєю ухвалою (постановою) закриває  справу  про  злочин,
зазначений у частині першій статті 27 цього Кодексу, за примирення
сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в судове  засідання  без
поважних причин.

     На ухвалу,  постанову  протягом  семи  діб з дня її винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається  по  першій  інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скаргу до касаційного суду.
( Стаття 282 із змінами, внесеними згідно  з Указами ПВР N 1851-IX
(  1851-09  )  від  23.03.77,  N  6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законом  N  2464-XII  (  2464-12 ) від 17.06.92, в редакції Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001;  із змінами,  внесеними  згідно із  Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

                          Г л а в а  25

              ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

     Стаття 283. Відкриття судового засідання

     У призначений для розгляду справи  час  головуючий  відкриває
судове засідання і оголошує, яка справа буде розглядатися.
( Стаття 283 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 305/94-ВР ( 305/94-ВР ) від 20.12.94 )

     Стаття 284. Перевірка явки учасників судового розгляду

     Відкривши судове  засідання,  головуючий  оголошує,  хто   із
учасників   судового   розгляду  і  викликаних  осіб  з'явився,  і
повідомляє про причини неявки відсутніх.

     ( Частину  другу  статті  284  виключено  на  підставі Закону
N 2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває  чинності з
29.06.2001 )

( Стаття 284 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 285. Роз'яснення перекладачеві його обов'язків

     Коли в  розгляді  справи  бере участь перекладач,  головуючий
роз'яснює йому обов'язок правильно  робити  потрібний  в  судовому
засіданні  переклад  і  попереджає  його  про  відповідальність за
статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправильний
переклад, про що від перекладача відбирається підписка.
( Стаття  285 із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 286. Встановлення особи підсудного і часу вручення
                 йому копії обвинувального висновку

     Суд встановлює особу підсудного,  з'ясовуючи  його  прізвище,
ім'я, по батькові, місце, рік, місяць  і  день  народження,  місце
проживання, заняття, сімейний  стан  та  інші  потрібні  дані,  що
стосуються його особи.
     Після цього головуючий запитує підсудного,  чи вручені йому і
коли саме копія обвинувального висновку, а в справах, зазначених у
частині  першій  статті  27  цього  Кодексу, - копія скарги, копія
постанови про порушення справи та повістка.
     В разі  невручення  підсудному  зазначених   документів   або
вручення  їх  в  строк  менший  як  три  дні  до розгляду справи в
судовому засіданні розгляд справи належить відкласти на три дні  з
обов'язковим врученням підсудному цих документів для ознайомлення.
     При несвоєчасному врученні підсудному  зазначених  документів
справа  може бути розглянута в судовому засіданні лише тоді,  коли
про це просить підсудний.
( Стаття  286  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 287. Оголошення складу суду і роз'яснення права
                 відводу

     Після виконання   дій,   зазначених   у   попередній  статті,
головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній
справі,  прізвище запасного судді, якщо він є, прізвище прокурора,
громадського  обвинувача,   захисника,   громадського   захисника,
перекладача,   експерта,   спеціаліста,   секретаря   і  роз'яснює
підсудному  та  іншим  учасникам  судового  розгляду  належне   їм
право відводу та запитує їх,  чи  заявляють  вони проти  будь-кого
відвід.  Питання про відвід вирішується судом за правилами  статті
57 цього Кодексу.
( Стаття 287 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 )

     Стаття 288. Наслідки неявки підсудного

     Коли підсудний  не  з'явиться  без  поважних  причин в судове
засідання в справах,  в яких явка його є обов'язковою (стаття  262
цього  Кодексу),  суд  відкладає розгляд справи і може покласти на
підсудного судові витрати по відкладеному засіданню.
     Крім того,  суд має право винести ухвалу, а суддя — постанову
про привід підсудного і про заміну  запобіжного  заходу  на  більш
суворий  або  про  обрання  запобіжного заходу,  коли його не було
обрано раніше.
( Стаття 288 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

     Стаття 289. Наслідки неявки прокурора, громадського
                 обвинувача, захисника чи громадського захисника

     Якщо в  судове засідання не з'явиться прокурор або захисник і
якщо  неможливо  замінити  їх  іншими  особами,  слухання   справи
належить відкласти. Заміна захисника, що не з'явився, допускається
тільки за згодою підсудного.
     Прокуророві, а  також  захисникові,  які  вперше  вступили  в
справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з
матеріалами   справи   і  для  підготовки  до  участі  в  судовому
засіданні.
     Про неявку  прокурора  або  адвоката  в  судове засідання суд
повідомляє відповідні органи.

     ( Частину  четверту  статті  289 виключено на підставі Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )

(  Стаття  289  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 290. Наслідки неявки потерпілого

     Якщо в  судове  засідання  не  з'явиться   потерпілий,   суд,
вислухавши думку учасників судового розгляду,  вирішує питання про
розгляд справи або відкладення його  в  залежності  від  того,  чи
можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і
захистити його права та законні інтереси.  До потерпілого, який не
з'явився   без   поважних  причин,  суд  може  застосувати  привід
відповідно до статті 72 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки
до  суду  потерпілий  несе  відповідальність  за частиною 1 статті
185-3   Кодексу   України   про   адміністративні   правопорушення
( 80731-10 ). 
     Суд   у  виняткових випадках може звільнити потерпілого, щодо
якого  здійснюються  заходи  безпеки,  від  обов'язку з'являтися в
судове  засідання  за наявності письмового підтвердження показань,
даних ним раніше.
( Стаття 290 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  N 9166-XI ( 9166-11 ) від 04.05.90,
Законом  N  1381-XIV  (  1381-14  )  від  13.01.2000,  N  2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 291. Наслідки неявки цивільного позивача

     Якщо в судове засідання не з'явиться  цивільний  позивач  або
представник  його  інтересів,  суд не розглядає цивільного позову,
проте за потерпілим зберігається право  заявити  позов  у  порядку
цивільного судочинства.
     Суд може  за  клопотанням  цивільного   позивача   розглянути
цивільний  позов  у  його  відсутності.  У  випадках,  коли  позов
підтримує  прокурор  або  коли  позов   заявлений   підприємством,
установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно
від явки цивільного позивача або його представника.
( Стаття 291 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 )

     Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів

     Якщо не  всі  викликані  свідки  і  експерти  з'явилися,  суд
вислухує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду
справи і виносить ухвалу,  а суддя — постанову про дальший розгляд
справи чи про відкладення його,  вживаючи,  при необхідності, щодо
свідків заходів,  зазначених у статтях 70 і 71, а щодо експертів —
заходів, зазначених у статті 77 цього Кодексу.
     Суд  у виняткових випадках може звільнити свідка,  щодо якого
здійснюються  заходи  безпеки,  від  обов'язку з'являтися в судове
засідання за наявності письмового  підтвердження  показань,  даних
ним раніше.
( Стаття 292 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 292-1. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання,
                   при відкладенні розгляду справи

     У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи
суд може допитати свідків,  експерта або спеціаліста, потерпілого,
цивільного позивача,  цивільного відповідача або їх представників,
які   з'явилися.  Якщо  після  відкладення  розгляду  справи  вона
розглядається в тому ж складі суду,  повторний  виклик  зазначених
осіб у судове засідання провадиться лише в необхідних випадках.
( Кодекс  доповнено  статтею 292-1 згідно з Указом  ПВР  N  8627-X
( 8627-10 ) від 20.03.85 )

     Стаття 293. Видалення свідків із залу суду

     Коли визнано можливим почати слухання справи,  головуючий дає
розпорядження про видалення свідків із залу судового  засідання  в
окрему  кімнату  і вживає заходів до того,  щоб допитані свідки не
зносилися з недопитаними.  Потерпілого і експерта з залу  суду  не
видаляють.

     Стаття 294. Роз'яснення прав підсудному

     Після виконання   дій,   зазначених   у  попередніх  статтях,
головуючий  зобов'язаний   роз'яснити   підсудному   його   права,
передбачені статтею 263 цього Кодексу.

     Стаття 295. Роз'яснення прав і обов'язків особам, що беруть
                 участь у справі

     Головуючий роз'яснює  потерпілому,   цивільному   позивачеві,
цивільному  відповідачеві,  спеціалістові і експертові їх права та
обов'язки   в   судовому   засіданні  і  попереджає  експерта  про
кримінальну  відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу
України  за  відмову  виконати обов'язки експерта і за статтею 384
Кримінального   кодексу  України  за  дачу  завідомо  неправдивого
висновку.
( Стаття 295 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, із
Законами  N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001; N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 296. Заявлення і розв'язання клопотань

     Головуючий опитує учасників судового розгляду,  чи мають вони
клопотання про виклик нових свідків і експертів, про  витребування
і приєднання до справи нових доказів.
     Особа, яка  заявила  такі  клопотання,  повинна вказати,  для
встановлення яких обставин вона просить викликати нових   свідків,
витребувати   чи  приєднати  до  справи  нові  докази.  З'ясування
обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно
мати місце у відсутності цих свідків.
     При заявленні клопотання  суд  вислухує  думку  прокурора  та
інших  учасників  судового  розгляду  і  розв'язує  ці  клопотання
мотивованою ухвалою, а суддя — постановою.
     Відхилення клопотань   не   позбавляє  права  заявляти  ті  ж
клопотання протягом усього судового слідства.

     (  Частину  п'яту  статті  296  виключено  на підставі Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )

     (  Частину  шосту  статті  296  виключено  на підставі Закону
N  2533-III  (  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває чинності з
29.06.2001 )

( Стаття 296 із змінами, внесеними згідно із Законами  N  2464-XII
( 2464-12 ) від  17.06.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001 )

    Г л а в а  26

                         СУДОВЕ СЛІДСТВО

     Стаття 297. Початок судового слідства

     Після закінчення  підготовчих  дій  головуючий  оголошує  про
початок  судового слідства.  Судове слідство починається з читання
обвинувального висновку,  в справах,  зазначених у частині  першій
статті 27 цього Кодексу, - з оголошення скарги потерпілого.

     Якщо в  справі  заявлено цивільний позов,  оголошується також
позовна заява.

     Обвинувальний висновок оголошує прокурор,  за згодою сторін -
тільки  резолютивну  частину  обвинувального  висновку,  скарги  -
потерпілий чи його представник,  позовну заяву - цивільний позивач
чи його представник.
( Стаття 297 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85, в
редакції  Закону  N  2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 298. Роз'яснення підсудному суті обвинувачення

     Після оголошення  документів,  зазначених  у статті 297 цього
Кодексу,  головуючий  роз'яснює  підсудному,  а   коли   підсудних
декілька,  —  кожному  з  них  суть  обвинувачення  і запитує,  чи
зрозуміле їм обвинувачення,  чи визнають вони себе  винними  і  чи
бажають давати показання.  Якщо в справі заявлено цивільний позов,
головуючий  запитує  підсудного  і  цивільного   відповідача,   чи
визнають вони позов.
( Стаття 298 із змінами, внесеними згідно з Указами  ПВР  N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85 )

     Стаття 299. Визначення обсягу доказів, що підлягають
                 дослідженню, та порядку їх дослідження

     Після виконання зазначених у попередній статті дій головуючий
з'ясовує  думку  учасників  судового  розгляду про те,  які докази
треба дослідити, та про порядок їх дослідження.

     Обсяг доказів,  які  будуть  досліджуватися,  та  порядок  їх
дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.

     Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового
розгляду,  визнати недоцільним дослідження  доказів  стосовно  тих
фактичних обставин справи та розміру цивільного позову,  які ніким
не оспорюються.  При цьому суд з'ясовує,  чи  правильно  розуміють
підсудний  та  інші учасники судового розгляду зміст цих обставин,
чи немає сумнівів у добровільності та  істинності  їх  позиції,  а
також  роз'яснює  їм,  що  у такому випадку вони будуть позбавлені
права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного
позову у апеляційному порядку.

     Якщо для  вирішення  питання щодо обсягу доказів,  які будуть
досліджуватися,  необхідно допитати підсудного,  суд вирішує  його
після допиту підсудного.

     Допит підсудного,  якщо  тільки він не відмовляється від дачі
показань, провадиться обов'язково.
( Стаття  299 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 300. Допит підсудного

     Допит підсудного  починається з пропозиції головуючого дати в
справі  показання,  після  чого  підсудного  допитують   прокурор,
громадський обвинувач,  потерпілий,  цивільний позивач,  цивільний
відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Після
цього  підсудному  можуть  бути  задані питання іншими підсудними.
Потім підсудного допитують суддя та народні  засідателі.  Суд  має
право  на  протязі  всього  допиту  підсудного учасниками судового
розгляду задавати йому питання для  уточнення  і  доповнення  його
відповідей.
     Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається
за  мотивованою  ухвалою  суду тільки у виняткових випадках,  коли
цього  вимагають  інтереси  справи  або  безпека підсудного. Після
повернення  підсудного  до  залу суду головуючий ознайомлює його з
показаннями,  які  були  дані  у  його  відсутності,  і надає йому
можливість  задавати  питання  підсудному, що був допитаний у його
відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань.
     У судовому   засіданні   підсудний  має  право  користуватись
нотатками.
( Стаття 300 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000 )

     Стаття 301. Оголошення показань підсудного

     Оголошення судом показань підсудного, даних під час дізнання,
досудового  слідства  або  на суді, дозволяється як за ініціативою
суду,  так  і за клопотанням прокурора та інших учасників судового
розгляду у таких випадках:
     1) при наявності істотних суперечностей між показаннями,  які
підсудний  дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;
     2) в  разі  відмови  підсудного  давати показання на судовому
слідстві;
     3) коли справа розглядається у відсутності підсудного.

     Стаття 301-1. Перехід до судових дебатів після допиту
                   підсудного

     У разі, коли відповідно до частини 3 статті 299 цього Кодексу
суд  обмежив  дослідження  фактичних   обставин   справи   допитом
підсудного,  він після допиту останнього виконує вимоги статті 317
цього Кодексу і переходить до судових дебатів.
(  Кодекс  доповнено  статтею  301-1  згідно із Законом N 2533-III
(  2533-14  )  від  21.06.2001  -  набуває  чинності з 29.06.2001;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )

     Стаття 302.  Роз'яснення свідкові і потерпілому їх прав та
                  обов'язків

     Перед дачею кожним свідком чи потерпілим показань  головуючий
встановлює  його  особу, роз'яснює свідкові його права і обов'язок
повідомити  все,  що  він  знає  в  справі, та попереджає його про
кримінальну  відповідальність  за статтями 384 і 385 Кримінального
кодексу  України  за  дачу суду завідомо неправдивих показань і за
відмову дати показання.
     Потерпілому головуючий роз'яснює його права і попереджає його
про  кримінальну  відповідальність  за  статтею  384 Кримінального
кодексу України за завідомо неправдиві показання.
(  Стаття  302 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV
(  1381-14  )   від   13.01.2000,   N  2670-III  (  2670-14  ) від
12.07.2001 )

     Стаття 303. Допит свідка

     Свідки допитуються по  одному  у  відсутності  інших,  ще  не
допитаних свідків.
     Кожному свідкові  перед  допитом  його  по   суті   задаються
питання,  щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим,  і
пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі.
     Після того,  як свідок розповів усе, що йому відомо в справі,
його  допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний
відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.
     Якщо свідка  викликано  в  судове  засідання  за  клопотанням
прокурора або інших учасників судового розгляду,  запитання  цьому
свідкові  ставить  спочатку  той  учасник  судового  розгляду,  за
клопотанням  якого  свідка   викликано.   
     Суд протягом  усього  допиту   свідка   учасниками   судового
розгляду   має  право  ставити  йому  запитання  для  уточнення  і
доповнення відповідей.
     Для  забезпечення безпеки свідка,  який підлягає допиту,  суд
(суддя)  за  власною  ініціативою  або  за  клопотанням прокурора,
адвоката   чи   самого   свідка  виносить  мотивовану  ухвалу  про
проведення  допиту  свідка  з  використанням  технічних  засобів з
іншого  приміщення,  у  тому  числі  за межами приміщення суду, та
надання  права  учасникам  процесу слухати його показання, ставити
запитання та слухати відповіді на них.
     У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит
може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.
     Якщо   допитати  свідка  з  використанням  технічних  засобів
неможливо,  суд  (суддя)  допитує  його  у відсутності підсудного.
Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання.
     Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить
його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з
цього приводу.
     Підсудний і учасники судового розгляду  мають  право  ставити
запитання свідкові.
     Свідок відповідає на запитання у відсутності підсудного.
     Допитані свідки  залишаються  в  залі судового засідання і не
можуть покинути його до закінчення судового розгляду  без  дозволу
головуючого.
(  Стаття  303 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV
(   1381-14   )  від  13.01.2000,  N  2533-III  (  2533-14  )  від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 

     Стаття 304. Додатковий і повторний допит свідка

     Кожний учасник  судового розгляду має право задавати свідкові
додаткові запитання  для  з'ясування  або  доповнення  відповідей,
даних на запитання інших осіб.
     Кожного свідка можна додатково допитати  або  передопитати  в
присутності інших уже допитаних свідків або на очній ставці.

     Стаття 305. Право свідка використовувати нотатки

     Свідок, даючи  показання,  може  мати  при собі нотатки в тих
випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших
даних, які важко тримати в пам'яті.
     Свідкові дозволяється зачитувати  документи,  які  стосуються
даного  ним  показання.  Ці  документи  належить пред'явити суду і
учасникам судового розгляду на їх вимогу;  за  ухвалою  суду  вони
можуть бути приєднані до справи.

     Стаття 306. Оголошення показань свідка

     Суд з  власної  ініціативи  або  за  клопотанням прокурора чи
інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка,
дані  під  час  дізнання,  досудового  слідства  або  на  суді,  у
випадках:
     1) наявності  істотних  суперечностей  між  показаннями,  які
свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;
     2) неявки  в  судове  засідання свідка,  явка якого з тих або
інших причин неможлива;
     3) коли  справа розглядається у відсутності свідка в порядку,
передбаченому частиною другою статті 292 цього Кодексу.
     У судовому  засіданні  може  бути  також  оголошено показання
свідка, допитаного судом відповідно до статті 292-1 цього Кодексу.
( Стаття 306 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 8627-X
(  8627-10  )  від  20.03.85,  Законом  N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000 )

     Стаття 307. Допит неповнолітнього свідка

     Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти  років,  а
за  розсудом  суду  —  до  шістнадцяти років проводиться в суді за
правилами, зазначеними в статті 168 цього Кодексу.
     По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із залу
суду,  крім  випадків,  коли  суд  з  власної  ініціативи  або  за
клопотанням  прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає
присутність цього свідка в залі суду необхідною.
     У  виняткових  випадках, коли цього вимагають інтереси справи
або  безпека  свідка, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду
може бути проведений у відсутності підсудного.
     Після повернення  підсудного   до   залу   суд   зобов'язаний
ознайомити  його  з  показаннями  свідка  і надати йому можливість
задавати питання  свідкові,  а  також  дати  пояснення  з  приводу
показань свідка.
(  Стаття  307  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

     Стаття 308. Допит потерпілого

     Потерпілий допитується  за  правилами  допиту свідків.  Допит
потерпілого проводиться перед допитом свідків.

     Стаття 309. Пред'явлення для впізнання

     Свідкові, потерпілому  або  підсудному   під   час   судового
слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет.
     Пред'явлення для  впізнання  проводиться   після   того,   як
впізнаючий при допиті вкаже на ознаки,  за якими він може впізнати
особу чи предмет.
     При пред'явленні особи чи предмета для  впізнання  впізнаючий
повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими  саме
ознаками.

     Стаття 310. Проведення експертизи в суді

     Експертиза в   суді   призначається   з  додержанням  правил,
передбачених главою 18 цього Кодексу.
     Експерт у   судовому  засіданні  бере  участь  у  дослідженні
доказів і  може  з  дозволу  суду  ставити  запитання  підсудному,
потерпілому  і свідкам про обставини,  які мають значення для його
висновку.
     Після з'ясування  обставин,  що  мають  значення для висновку
експерта,  головуючий  пропонує  прокуророві,   підсудному,   його
захисникові   та   іншим  учасникам  судового  розгляду  подати  у
письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.
     Суд обмірковує   ці   питання,  враховуючи  при  цьому  думку
учасників судового розгляду,  усуває ті з них,  які не  стосуються
справи або не належать до компетенції експерта, а  також  формулює
ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи.
     Після цього суд виносить ухвалу,  а суддя — постанову, в якій
викладає поставлені на вирішення експертизи  питання.  Ці  питання
передаються експерту, який складає висновок.
     Висновок експерта повинен відповідати вимогам,  зазначеним  у
статті  200  цього Кодексу.  Він оголошується в судовому засіданні
і приєднується до справи.
( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92 )

     Стаття 311. Допит експерта в суді

     Після оголошення  висновку   експертові   можуть   задаватися
питання для роз'яснення і доповнення його висновку.
     Питання експертові спочатку задає прокурор, потім потерпілий,
цивільний   позивач,   цивільний   відповідач,   їх  представники,
захисник,  підсудний, суддя та народні засідателі.
     Питання, поставлені   експертові,   та   відповіді   на   них
заносяться до протоколу судового засідання.
(  Стаття  311  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 

     Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

     У випадках,   передбачених  статтею  75  цього  Кодексу,  суд
мотивованою  ухвалою,  а  суддя  —  постановою   може   призначити
додаткову або повторну експертизу.
     Додаткова або повторна експертиза проводиться  з  додержанням
вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.
     У випадках призначення додаткової  або  повторної  експертизи
розгляд справи може бути відкладено.
( Стаття  312 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

     Стаття 313. Огляд речових доказів

     Речові докази  повинні  бути  оглянуті  судом  і  пред'явлені
учасникам судового розгляду,  а коли це  необхідно,  —  свідкам  і
експертам.
     Особи, яким пред'явлені речові докази,  можуть звертати увагу
суду на ті або інші особливості,  які мають значення для вирішення
справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.
     Огляд речових  доказів,  які  не  можна  доставити  в  судове
засідання,  проводиться  в   разі   необхідності   на   місці   їх
знаходження.

     Стаття 314. Огляд і оголошення документів

     Документи, що є доказами в справі,  повинні бути оглянуті або
оголошені в судовому засіданні.  Ці дії можуть провадитися  як  за
ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду
в будь-який момент судового слідства.

     Стаття 315. Огляд місця події

     Суд, визнавши  необхідним  оглянути  місце  події,  проводить
огляд з участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого,
цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а
коли  цього  вимагають обставини справи, — то й з участю свідків і
експертів.
     Прибувши на   місце   огляду,   головуючий   оголошує  судове
засідання продовженим,  і  суд  приступає  до  огляду.  При  цьому
підсудному,   свідкам,   потерпілому   та  експертам  можуть  бути
поставлені у зв'язку з оглядом запитання.
     Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового
розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що,
на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.
     Про проведення  огляду  і  його  результати  зазначається   в
протоколі судового засідання.
( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 315-1. Судові доручення

     З метою перевірки і уточнення фактичних  даних,  одержаних  у
ході  судового  слідства,  суд  мотивованою  ухвалою,  а  суддя  -
постановою вправі доручити органу,  який  проводив  розслідування,
виконати певні слідчі дії.  В ухвалі (постанові) зазначається, для
з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести,
та встановлюється строк виконання доручення.

     Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію
з додержанням вимог,  передбачених главами  11-18  цього  Кодексу.
Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який
дав доручення.

     Протокол слідчої дії та інші докази,  що надійшли від органу,
який  виконував  доручення,  досліджуються  в судовому засіданні і
приєднуються до справи.
(  Кодекс  доповнено  статтею  315-1  згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні
                 неосудності підсудного

     Якщо  при  розгляді  справи  в  суді  буде  встановлено,   що
підсудний під час вчинення суспільно небезпечних дій був  у  стані
неосудності або в  дальшому  захворів  на  психічну  хворобу,  яка
позбавляє його можливості  усвідомлювати  свої  дії  або  керувати
ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя — постанову і  продовжує
розгляд  справи  за  правилами,  встановленими  главою  34   цього
Кодексу.
( Стаття 316 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

     Стаття 317. Закінчення судового слідства

     Після розгляду судом усіх доказів,  що є в справі, головуючий
опитує  учасників  судового  розгляду,  чи  бажають вони доповнити
судове слідство і чим саме.  У випадках заявлення клопотань суд їх
обговорює   і  розв'язує,  про  що  виносить  ухвалу,  а  суддя  —
постанову.  Після розв'язання клопотань і виконання додаткових дій
головуючий оголошує судове слідство закінченим.
( Стаття  317 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

                           Г л а в а 27

            СУДОВІ  ДЕБАТИ І ОСТАННЄ  СЛОВО ПІДСУДНОГО

     Стаття 318. Порядок судових дебатів

     По закінченні судового слідства  суд  переходить  до  судових
дебатів.
     Дебати  полягають  у  промовах  прокурора, потерпілого і його
представника,  цивільного позивача,  цивільного відповідача або їх
представників, захисника, підсудного.
     Учасники судового  розгляду  мають  право  в  судових дебатах
посилатися тільки на ті докази,  які були  досліджені  в  судовому
засіданні.  Якщо  під  час  судових дебатів виникне потреба подати
нові докази,  суд  відновлює  судове  слідство.  Після  закінчення
відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з
приводу додатково досліджених обставин.
     Суд не  вправі  обмежувати  тривалість судових дебатів певним
часом.  Головуючий зупиняє учасників судових дебатів  лише  в  тих
випадках,  коли  вони  в  промовах  виходять за межі розглядуваної
справи.
     Після закінчення  промов учасники судових дебатів мають право
обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному.
( Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

     Стаття 319. Останнє слово підсудного

     Після промови  захисника  або  підсудного головуючий оголошує
судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.
     Суд не   вправі   обмежувати   тривалість   останнього  слова
підсудного певним часом.
     Задавати питання підсудному під  час його останнього слова не
дозволяється.  Коли підсудний в останньому  слові  повідомить  про
нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї
ініціативи,  а також за клопотанням прокурора чи  інших  учасників
судового розгляду відновлює судове слідство.
     По закінченні відновленого судового  слідства  суд  відкриває
судові дебати з приводу додатково  досліджених  обставин  і  надає
останнє слово підсудному.

     Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку

     Після останнього  слова підсудного суд негайно видаляється до
нарадчої кімнати  для  постановлення  вироку,  про  що  головуючий
оголошує присутнім у залі судового засідання.

                          Г л а в а  28

                       ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ

     Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави

     Суди України постановляють вироки ім'ям України.
( Стаття 321 із  змінами,  внесеними  згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із  змінами, внесеними згідно із Законом
N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )

     Стаття 322. Таємниця наради суддів

     Вирок постановляється   в   окремому  приміщенні  —  нарадчій
кімнаті.  Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті
можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі.
Присутність у  нарадчій  кімнаті  запасних  суддів  або  секретаря
судового  засідання  та  інших  осіб не допускається.  З настанням
нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
     Судді не    мають    права   розголошувати   міркування,   що
висловлювались у нарадчій кімнаті.
( Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )

     Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку

     Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
     Суд обгрунтовує   вирок   лише   на  тих  доказах,  які  були
розглянуті в судовому засіданні.
     Суд оцінює   докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що
грунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
( Стаття 323 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

     Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні
                 вироку

     Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
     1) чи мало місце діяння,  у  вчиненні  якого  обвинувачується
підсудний;
     2) чи має  це  діяння  склад  злочину  і  якою  саме  статтею
кримінального закону він передбачений;
     3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
     4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
     5) чи   є   обставини,   що   обтяжують    або    пом'якшують
покарання підсудного, і які саме;

     (  Пункт  6  частини  першої статті 324 виключено на підставі
Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному
і чи повинен він її відбувати;

     (  Пункт  8  частини  першої статті 324 виключено на підставі
Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний  позов,  на
чию  користь  та  в  якому розмірі,  і чи підлягають відшкодуванню
збитки,  заподіяні потерпілому,  а також кошти, витрачені закладом
охорони  здоров'я  на  його стаціонарне лікування,  якщо цивільний
позов не був заявлений;
     8)  що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного
позову і можливої конфіскації майна;
     9)  що  зробити  з  речовими  доказами,  зокрема  з  грошима,
цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
     10) на кого повинні бути покладені судові витрати і  в  якому
розмірі;
     11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
     12)   чи   слід   у   випадках,   передбачених   статтею   96
Кримінального   кодексу   України,   застосовувати  до  підсудного
примусове лікування;
     13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.
     Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів,
суд  вирішує  питання, зазначені в пунктах 1-6 цієї статті, окремо
по кожному злочину.
     Якщо у  вчиненні  злочину обвинувачується декілька осіб,  суд
вирішує питання,  зазначені в цій статті,  окремо щодо  кожного  з
підсудних.
     Примусове лікування, передбачене пунктом 12 цієї статті, може
бути   застосоване   лише   при  наявності  відповідного  висновку
лікувальної установи.
( Стаття  324  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами ПВР від
10.09.62,  N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 3132-XII
(  3132-12  ) від 22.04.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 325. Порядок наради суддів

     Перед тим,  як постановити вирок, відбувається нарада  суддів
під керівництвом головуючого.
     Головуючий ставить на вирішення  суду  питання,  зазначені  в
статті  324  цього  Кодексу.  При  цьому він повинен ставити кожне
питання в такій  формі,  щоб  на  нього  можна  було  дати  тільки
позитивну або негативну відповідь.
     При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не  має
права  утримуватися від голосування.  Головуючий голосує останнім.
Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.

     Стаття 326. Відновлення судового слідства

     Коли під час  наради  при  постановленні  вироку  суд  визнає
необхідним з'ясувати будь-яку  обставину,  яка  має  значення  для
справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя  —
постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при  цьому
належить провадити в  межах  з'ясування  обставин,  які  викликали
його відновлення.
     Після закінчення відновленого судового слідства,  залежно від
його результатів,  суд відкриває судові дебати з приводу додатково
досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до
нарадчої кімнати,  щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих
обставин в суді  виявилося  неможливим,  щоб  винести  ухвалу  про
направлення справи на додаткове розслідування.
( Стаття 326 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )

     Стаття 327. Види вироків

     Вирок суду   може  бути  обвинувальний  або  виправдувальний.
Обвинувальний вирок і виправдувальний  вирок  повинні  бути  судом
мотивовані.
     Обвинувальний вирок не може  грунтуватися  на  припущеннях  і
постановляється  лише  при  умові,  коли  в ході судового розгляду
винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
     Якщо підсудний  визнається  винним  у  вчиненні злочину,  суд
постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному  покарання,
передбачене  кримінальним  законом.  Суд постановляє обвинувальний
вирок   і   звільняє   засудженого  від  відбування  покарання  на
підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України.
     Виправдувальний вирок  постановляється  у  випадках,  коли не
встановлено події злочину,  коли в діянні підсудного  немає складу
злочину,  а  також  коли  не доведено участі підсудного у вчиненні
злочину.
     Якщо при    постановленні    виправдувального    вироку    за
недоведеністю участі підсудного  у  вчиненні  злочину  особа,  яка
вчинила цей злочин,  залишається не виявленою,  суд після набрання
вироком законної  сили  виносить  ухвалу  про  направлення  справи
прокурору  для  вжиття  заходів  до  встановлення особи,  винної у
вчиненні цього злочину.
( Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71,  Законом  N  2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )

     Стаття 328. Розв'язання цивільного позову

     Постановляючи обвинувальний   вирок,   суд,    залежно    від
доведеності  підстав  і  розміру  цивільного  позову,  задовольняє
цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
     При виправданні  підсудного  через  недоведення його участі у
вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в
цивільному позові.
     При виправданні підсудного за відсутністю в його діях  складу
злочину суд залишає позов без розгляду.

     Стаття 329. Забезпечення цивільного позову

     При задоволенні  цивільного  позову  суд  до набрання вироком
законної сили може постановити про вжиття заходів до  забезпечення
цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.

     Стаття 330. Вирішення питання про речові докази

     При постановленні  вироку  суд  вирішує  питання  про  речові
докази,  керуючись  правилами,  викладеними  в  статті  81   цього
Кодексу.
     Речі, що не є речовими доказами  в  справі,  повертаються  їх
законному володільцеві,  хоч би останній і не пред'явив цивільного
позову.
     Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі,  він
підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

     Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати

     Питання про судові витрати суд вирішує  з  додержанням правил
статті 93 цього Кодексу.

     Стаття 332. Складання вироку

     Розв'язавши питання,   що  підлягають  вирішенню  в  нарадчій
кімнаті, суд складає вирок.
     Вирок повинен  бути  написаний  одним  із  суддів,  який брав
участь у його постановленні.
     Вирок повинен   складатися   з   трьох   частин  —  вступної,
мотивувальної і резолютивної.
     Виправлення у  вироку  повинні  бути застережені та підписані
всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.

     Стаття 333. Вступна частина вироку

     У вступній частині вироку вказується,  що  він  постановлений
ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається
назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку,
склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо
він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові
підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і
місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості
про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний
закон,  що передбачає злочин,  у  вчиненні  якого  обвинувачується
підсудний.
( Стаття 333 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

     Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

     Мотивувальна частина обвинувального  вироку  повинна  містити
формулювання   обвинувачення,   визнаного   судом   доведеним,   з
зазначенням місця,  часу,  способу вчинення та наслідків  злочину,
форми  вини  і  мотивів  злочину.  В цій частині вироку наводяться
обставини,  які  визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та
докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного,
з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини,
що    пом'якшують    або   обтяжують   покарання;   мотиви   зміни
обвинувачення;    у    разі    визнання    частини   обвинувачення
необгрунтованою — підстави для цього.
     Суд  зобов'язаний  також  мотивувати  призначення покарання у
виді  позбавлення  волі,   якщо   санкція   кримінального   закону
передбачає  й  інші  покарання,  не  зв'язані з позбавленням волі;
звільнення від відбування покарання з  випробуванням;  призначення
покарання нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції статті
Особливої частини Кримінального кодексу України ( 2341-14  ),  або
перехід  до  іншого  більш  м'якого  основного виду покарання,  не
зазначеного  в  санкції  статті  за  цей  злочин;  звільнення  від
відбування  покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок,  які
мають дітей віком до  семи  років,  та  у  зв'язку  з  закінченням
строків давності виконання обвинувального вироку.

     (  Частину  третю  статті  334  виключено  на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     (  Частину  четверту  статті 334 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Якщо  суд  відповідно  до  статті  96  Кримінального  кодексу
України визнав за необхідне застосувати  до  підсудного  примусове
лікування,  в  мотивувальній  частині  вироку  зазначаються мотиви
такого рішення.

     (  Частину  шосту  статті  334  виключено  на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Мотивувальна частина  виправдувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення,  яке пред'явлене підсудному і  визнане
судом  недоведеним,  а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів,  з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не
допускається  включення  у  вирок  формулювань,  які  ставлять під
сумнів невинність виправданого.
     У мотивувальній  частині  вироку  викладаються  підстави  для
задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для
відшкодування   матеріальних   збитків  у  випадках,  передбачених
частиною 3 статті 29 цього Кодексу.
( Стаття  334  із  змінами,  внесеними  згідно  з Указами ПВР  від
10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 )
від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     Стаття 335. Резолютивна частина вироку

     В резолютивній частині  обвинувального  вироку  повинні  бути
зазначені:  прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний
закон,  за яким підсудного визнано винним;  покарання,  призначене
підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними;
остаточна міра покарання,  обрана судом;  початок строку  відбуття
покарання;   тривалість   іспитового   строку,   якщо  застосовано
звільнення  від  відбування покарання з випробуванням; рішення про
цивільний  позов;  рішення  про  речові  докази  і судові витрати;
рішення  про залік попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний
захід  до  набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і
строк оскарження вироку.

     (  Частину  другу  статті  335  виключено  на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     (  Частину  третю  статті  335  виключено  на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     У випадках,  передбачених  статтею  54  Кримінального кодексу
України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається
рішення  про звернення з поданням до відповідних державних органів
про  позбавлення  засудженого  військового,  спеціального  звання,
рангу, чину або кваліфікаційного класу.
     У випадках,  передбачених статтею  96  Кримінального  кодексу
України,  у  резолютивній частині вироку зазначається рішення суду
застосувати до підсудного примусове лікування.
     Міра покарання повинна бути визначена таким  чином,  щоб  при
виконанні  вироку  не  виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру
покарання, призначеного судом.
     Коли підсудному  було  пред'явлено  декілька  обвинувачень  і
деякі з них не були доведені,  то у  резолютивній  частині  вироку
повинно бути зазначено,  по яких з них підсудний виправданий, а по
яких — засуджений.
     Якщо підсудний   визнається   винним,  але  звільняється  від
відбування  покарання,  суд зазначає про це в резолютивній частині
вироку.
     Коли   призначається  покарання  нижче  від  найнижчої  межі,
передбаченої  законом  за  даний  злочин,  у  резолютивній частині
вироку робиться  посилання  на  статтю  69  Кримінального  кодексу
України і зазначається обрана судом міра покарання.
     У  разі  звільнення  від відбування покарання з випробуванням
відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України,  у
резолютивній  частині  вироку  зазначаються  тривалість іспитового
строку,  обов'язки,  покладені на засудженого,  а  також  трудовий
колектив або особа,  на які,  за їх згодою або на їх прохання, суд
покладає обов'язок по нагляду за засудженим  і  проведенню  з  ним
виховної роботи.

     ( Частину одинадцяту  статті 335 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     ( Частину дванадцяту  статті 335 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

     В резолютивній частині виправдувального  вироку  зазначається
прізвище,   ім'я  та  по  батькові  виправданого;  вказується,  що
підсудний в пред'явленому обвинуваченні  визнаний  невинним  і  по
суду  виправданим;  вказується  про скасування запобіжного заходу,
про  скасування  заходів  до  забезпечення  цивільного  позову   і
можливої  конфіскації майна,  про речові докази,  судові витрати і
про порядок та строк оскарження вироку.
( Стаття  335  із  змінами,  внесеними  згідно  з Указами ПВР  від
10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 )
від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


     ( Статтю  336  виключено  на підставі  Указу  ПВР  N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 )


     Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю
                 злочинів

     При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає
покарання,  керуючись  статтями  70  і  71  Кримінального  кодексу
України.
( Стаття 337 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
          
     Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання

     Початок строку  відбуття покарання у вигляді позбавлення волі
або  виправних  робіт,  коли  підсудний  до  винесення  вироку  не
перебував  під вартою,  обчислюється з моменту приведення вироку у
виконання.
     Коли підсудний  до винесення вироку тримався під вартою в цій
справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування
під вартою.
     У тих випадках,  коли обвинувачений,  знаходячись під вартою,
перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується
в строк відбуття покарання.
     Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою,  то
в  разі  призначення  покарання  у  вигляді  виправних  робіт  час
перебування  під  вартою  зараховується в строк відбуття виправних
робіт з розрахунку один  день  ув'язнення  за  три  дні  виправних
робіт.  Якщо  підсудний  був засуджений до виправних робіт,  а при
повторному розгляді тієї ж справи — до позбавлення волі,  відбутий
строк  виправних  робіт  зараховується  в строк позбавлення волі з
розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.

     Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка

     Вирок  підписують  усі  судді  чи  один  суддя,  коли  справа
розглядалась ним одноособово. Суддя, який  залишився  в  меншості,
має право викласти письмово свою окрему  думку,  яка  приєднується
до справи, але оголошенню не підлягає.
     Коли кримінальна  справа,  в  якій   є   окрема   думка,   не
розглядалася судом касаційної інстанції,  то після того,  як вирок
суду  набрав  законної  сили,  окрема  думка   разом   з   справою
направляється  голові  вищестоящого суду для вирішення питання про
необхідність перегляду справи в порядку нагляду.
( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92 )

     Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції

     Суд, що розглядає справу по першій інстанції,  при  наявності
підстав,  передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему
ухвалу, а суддя — окрему постанову.
( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71,  N  6834-X  ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92 )


     Стаття 341. Проголошення вироку

     Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання,
де головуючий або один з суддів проголошує вирок.
     Всі присутні в залі судового засідання,  в тому числі і склад
суду, заслухують вирок стоячи.
     Головуючий роз'яснює     підсудному,      його      законному
представникові,  а  також  потерпілому,   цивільному   позивачеві,
цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку,  строки
і   порядок   його  оскарження  та  право  подати  клопотання  про
помилування.
     Якщо підсудний не володіє мовою,  якою постановлено вирок, то
після  його  проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його
рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
( Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N 6834-X
(  6834-10  )  від  16.04.84,  Законом  N 1483-III ( 1483-14 ) від
22.02.2000 )

     Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком
                 суду

     При виправданні  підсудного  чи  звільненні його від відбуття
покарання або при засудженні його до покарання,  не  зв'язаного  з
позбавленням  волі,  суд,  якщо  підсудний  перебуває  під вартою,
негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.


     ( Частину  другу  статті  342 виключено  на  підставі  Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N 4995-XI
(  4995-11  )  від  01.12.87,  Законом  N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )

     Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання
                 вироком законної сили

     Постановляючи вирок,  за яким до підсудного застосовується та
чи  інша  міра  покарання,  суд  повинен  обміркувати  питання про
запобіжний захід до набрання вироком законної  сили  і  має  право
обрати  запобіжний  захід або ж скасувати,  змінити чи підтвердити
раніш обраний.
     Взяття під  варту  як  запобіжний захід допускається лише при
наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього
Кодексу.

     Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому

     Копія вироку   вручається   засудженому  або  виправданому  в
триденний строк після проголошення вироку.
     Якщо вирок  складений  мовою,  якої  не  знає  засуджений  чи
виправданий,  йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку
на його рідній мові або на мові, якою він володіє.

     Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з
                 засудженим

     До набрання  вироком  законної  сили  головуючий  або  голова
відповідного   суду   зобов'язані  дати  дозвіл  близьким  родичам
засудженого за  їх  проханням  на  побачення  з  засудженим,  який
перебуває під вартою.

     Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і
                 збереження майна засудженого

     При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх
дітей,  які  залишилися без нагляду,  суд зобов'язаний одночасно з
постановленням  вироку  порушити  окремою  ухвалою,  а   суддя   —
постановою  питання  перед  службою   в  справах неповнолітніх або
відповідним  органом  опіки  та   піклування   про    необхідність
влаштування  цих  неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи
піклування.
     Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду
майно і житло,  суд зобов'язаний  вжити  через  відповідні  органи
заходів для їх збереження.
     Про вжиті заходи повідомляється засуджений.
( Стаття 346 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР  N 117-VIII
(  117-08  )  від  30.08.71,  Законами  N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )




Загальні положення
Порушення кримінальної спарви, дізнання і досудове слідство
Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду
Виконання вироку, ухвали і постанови суду
Застосування примусових заходів медичного характеру
Протокольна форма досудової підготовки матеріалів
Провадження у справах про злочини неповнолітніх

Hosted by uCoz